Вірші Ю. М. Селіхової, директора КЗК "Централізована система публічних бібліотек Перещепинської міської ОТГ Дніпропетровської області" із збірки "Автограф".

МОЯ УКРАЇНА

Єдина країна – моя Україна!

Колиска дитинства і спів солов’я,

Це кетяг калини, політ журавля,

Озера і ріки, сади і поля,

Все рідне, близьке, що мені промовля.

Дзюрчання джерел у розкішних лісах

І клекіт чути бушлі понад ставом,

І росами посріблена отава,

Де простелився луків неймовірний оксамит,

Що витканий із буйноцвіття.

А у блакитті неба жайворонка спів,

І в воду верби опустили свої віти.

Як можна не любити рідний край?

Як можна йому щиро не радіти?

Земля – це друга мати кожному із нас,

Як можна свою Землю не любити?

В полоні дива я дивлюсь на небокрай

І обрій кличе до краси своєї,

Я маю щастя споглядать цю мить,

Де небо ніжно так цілується з землею.

Все диха тут життям сьогоднішнім, минулим,

Страждання тих часів під лісом там заснули

Під ковилем, що вітер граючись гойда.

Яка ж неймовірно квітуча й чудова Земля,

Україною пахне і зветься вона!

Її історія важка ще зовсім не закінчена,

Молюсь і буде так: з любов’ю, миром

І добром вона буде повінчана.

І пам’ятайте, знайте добрі люди,

Що від добра нас зовсім не убуде.

І навіть в сьогодення чорній смузі

Нам треба слухать, як кує зозуля в лузі.

Нам в дружбі жити, в злагоді і мирі,

Знаходить спокій у життєвім вирі

І знати про своє призначення у світі,

Щоб жили щасливо і заможно діти,

Могутніла й міцніла держава у стократ

Від Криму, Києва і до Карпат.

Щоб не кружляли ворони над хатами,

А ми були здоровими й багатими.

І чужий чобіт не топтав наш батьківський поріг,

А наша Совість, Честь, Молитва Божа

Були нам, як священний оберіг.

Нехай за Божим Заповітом

Земля квітує буйним цвітом,

Нехай нам щедро родить жито,

А нам ще жити, жити й жити!

Квітень, 2015 р.

ВИШИВАНА МОЯ Україна

Вишивана моя Україна!

Ти надія і мрія, й життя,

Ти подих і сонце, і доля,

Ти колос налитий у полі,

Яскравість, натхнення й буття.

В безмежжі чекаю, радію,

Що взором окину тебе,

Вишивана моя ти Країна,

З тобою майбутнє у мирі гряде.

І я, як на крилах літаю,

Бо думкою лину і знаю,

Що всю, без останку тебе

На руках я своїх потримаю.

Пригорнуся я серцем, душею,

Замилую теплом і зорею,

Захищу від незгод у двобої,

Я завжди буду рідна з тобою.

Й на мапі моєї Країни

Я вишию гордо кордони

І у нашім стремлінні, в єднанні

Немає межі й перепонів.

Із Півночі на Південь,

Із Заходу на Схід –

Це все наш рідний дім,

Прадавній український родовід.

Верба, калина і смерека…

Близькі нам, рідні – не далекі.

Традиції і пісня, й мова,

Патріотизм і дух, і міцність слова.

Наш край – це красень України,

Спів солов’я, сади і стави,

Ліси, байраки і діброви,

І неозора неба чистого блакить

З Новомосковським ріднокраєм

говорить.

Це острівець любові і надії,

Коріння наше й світлі мрії,

Що ясним променем горить

Й на мапі вишиваної країни

В маленькій крапочці зорить.

Листопад, 2016 р.