Віхи історії…

В них таїна віків пошарпана часом і мінливими подіями. Багато з них є далекими, мало відомими, до яких не дотяглась довга стежина дослідників, істориків та науковців. Вони причаїлися під товстим налітом забутих істин, пам’яті, недостатніх фактів або недоступності.

А є такі історичні моменти, збіг обставин, щасливий випадок всесвітнього масштабу, що відкриває нам для вивчення і дослідження цілу історичну епоху, в якій жили люди, їх цивілізаційний розвиток, звичаєві і традиційні підвалини удосконалення.

Надзвичайно важливим і унікальним моментом в історії нашого Приорілля – є Керносівський ідол – головний і унікальний об’єкт історичної матеріальної культурної спадщини нашої Перещепинської територіальної громади, пам’ятка світового значення. Це кам’яна статуя епохи мідної доби ІІІ тис. до н.е. (до Різдва Христового). Вона є однією з найстаріших кам’яних стел Скіфського періоду, язичницької доби.

Знайомлячись із цією неймовірною знахідкою, ми торкаємося історії в п’ять тисяч років.

Керносівський ідол – це статуя арійського божества, першолюдини, воїна, вождя племені.

Не пишатися нам би з вами такою безцінною знахідкою, якби не школярі з села Керносівки, що у 1973 році знайшли цей кам’яний витвір глибокої давнини поблизу зруйнованого кургану.

В цьому, 2023 р., виповнюється 50 років від дня такої важливої події. І один з її учасників – Олександр Миколайович Бугай, дуже добре, в подробицях пам’ятає цей день. Він згадує: «Після шкільних занять з хлопцями пішли погуляти у глинище за село. Там рили траншею під заготівлю силосу для колгоспної худоби. Нас було п’ятеро. Я ходив у 7-й клас. Зі мною були хлопці – Олександр Гудзь, Олександр Кейбал, Анатолій Беззима і Олександр Горбатюк, роком менший.

Серед земляних робіт ми помітили, що якась кам’яна брила виглядає з землі. Коли почали розривати, побачили голову ідола. Почали рити далі і були здивовані, що вся ця кам’яна статуя розмальована. Вона, звичайно ж, важка. Як виявилось потім, її вага – 238,5 кг, висота 1,2 м. Ми зрозуміли, що знайшли так званий кам’яний цікавий предмет. Далі поставили статую руба, підкотили візок, по який збігали додому, насилу подужали на нього покласти знахідку, одного з хлопців посадили на дишло візка, щоб не перекидався назад і прикотили до Олександра Гудзя додому, поставили у дворі і написали листа у Київ, прочитавши на стовпі оголошення, в якому було звернення до громадян, куди сповіщати про будь-які знахідки (в той час почалося масштабне будівництво каналу Дніпро-Донбас). Пройшло часу близько місяця. Приїхали представники Дніпропетровського історико-краєзнавчого музею, ми були в школі – розповідає Олександр Миколайович. Коли повернулись додому, нашої знахідки вже не було. Ідола завантажили в автобус і відвезли у вже вище згадане місце – музей.

Минуло ще декілька тижнів. У школі, на загальній лінійці нам з хлопцями вручили по «Грамоті» і фотоапарату «Зеніт»».

Від себе додам, що на Почесній грамоті, яку півстоліття тому отримав Олександр Миколайович, слідуючий текст: Нагороджується учень 7-го класу Керносівської восьмирічної школи Олександр Бугай за збереження унікальної археологічної пам’ятки.

І ще є надзвичайно приємна і несподівана інформація – до сьогодні зберігся візок, на якому привезли хлопці статую додому. Візок-старожил – йому понад 50 років.

Та на превеликий жаль не всі з учасників такої визначної події дожили до її 50-річного ювілею. Світла їм пам’ять і глибока вдячність за їх високовідповідальний і моральний вчинок.

Коли Олександр Миколайович буває у м. Дніпро, заходить до музею ім. Д. І. Яворницького відвідати так званого Керносівського ідола, знайденого ним із друзями. І вже з джерела мудрості своїх літ повернутися у дитинство і вкотре, по-справжньому осмислити і оцінити важливість і вагомість цієї рідкісної знахідки, яка має всесвітнє значення.

У статуї трохи вищерблений правий бік – то слід від бульдозера. Але це ніяк не впливає на її цінність.

Саме Керносівський ідол дає історикам можливість поглибити знання про духовну культуру людей тої давньої епохи.

Він побував на виставці в Італії. Це була міжнародна археологічна виставка в м. Аоста поблизу відомого всім Мілана. «Боги каміння» - так називалась виставка, що діяла майже рік.

А ще наш ідол двічі експонувався у Німеччині. Антропоморфних стел такої давнини в Європі і Азії – одиниці.

Копія Керносівського ідола височіє на Панасівському кургані, неподалік місця знахідки. Друга копія – в Центральній публічній бібліотеці.

Олександр Миколайович багато разів зустрічався і зустрічається з дітьми, молоддю, дорослим поколінням, де щиро ділиться своїми спогадами про знахідку. І кожного разу, коли згадує хлопців, що відійшли в засвіти, похмурніє, а в очах проглядається глибока туга.

Ось таке воно, життя…

Олександра Миколайовича з легким серцем називаю справжньою особистістю. Він скромний, відповідальний, любить землю, разом з якою довгі роки зустрічає схід сонця, працюючи до сутінків. Добрий і щедрий, любить свій край, цінує його історію. Він – голова своєї родини. Уважний, чуйний чоловік, люблячий батько і неймовірний дідусь. А ще є активним членом нашого творчо-пошукового кластеру з питань дослідження і вивчення історії нашого «Сріблявого Приорілля», за що йому низький уклін і щира вдячність.

Тож прийміть щирі вітання, шановний Олександре Миколайовичу, з нагоди 50-річного ювілею вашої неймовірно важливої і безцінної знахідки – Керносівського ідола.

Нехай важким налитим колосом вклоняється Вам нива,

Здоров’ям, щастям, світлом повниться життя,

Хай буде Мир, й одужає країна,

Й насильству, горю хай не буде вороття.

 

Ю. Селіхова.