11.01.20.
Вірші в рамках проекту
«Об’єднані у творчому натхненні».
Юлія Миронівна Селіхова, директор КЗК «Централізована система публічних бібліотек Перещепинської міської ОТГ Дніпропетровської області».
Вірші з книги Ю. Селіхової «Автограф».
ДЕНЬ
Усе в житті колись кінчається,
От тільки день із ранку починається.
Зі сходу сонця починає кожен день,
З ранкових рос, птахів пісень.
Із планів, мрій і сподівань,
Це новий день і віра в здійснення бажань.
І кожен ранок нам вселя надію,
Щоб збулося все, про що піклуємось і мрієм.
Ми кожен день продовжуємо жити,
Кохати, працювати і гніздечко вити.
І наші дні, уплетені в роки,
З яких ми все життя складаєм,
Живем, радієм, плачемо, втрачаєм.
Наступний день приносить вже нові події,
Ми знову сподіваємось і мрієм.
Але ж із кожним днем втрачаємо
по крапельці життя,
Та все одно ми квапимось, біжим у майбуття
Й не переймаємося тим, що все в житті
колись кінчається,
От тільки день із ранку починається.
2016 р.
СХОДИНКИ
В житті є сходинки, що дивляться у даль,
По них крокуєм ми, а живемо душею,
Все осягнути у житті не можемо, на жаль,
Та прагнем, щоб життя світилося зорею.
На сходинках, що нам дарує світ,
Є лабіринти, що заплутані слідами,
Й невдачі кожного тут стережуть біля воріт
І не віншують щедрими дарами.
Всього потроху тут: і світла, й щедрості,
й добра,
Любові, суму, радощів, смирення й згуби,
Та надважливо, щоб стежина світлою була,
І не ятрили душу негараздів клуби.
Завжди шукай на цих підвалинах промінчик,
Який освітить у житті твій крок,
І кожна сходинка з поразкою й падінням
Й випробування долі будуть за урок.
А ти ж то як? Ти що, сповідуєш печаль?
Як жаль, як жаль. Насправді жаль…
Ти обміркуй, а потім загорнись в добро,
Вдягни хустину із тепла й любові
І викинь смуток із душі і розпачу жагу,
Свій прихисток знайди в прекрасному
і слові.
Та замуруй ти ненависті слід,
Накинь на плечі знов серпанкову основу,
І посміхнеться сходинка твоя,
Й життя одужає і світлим стане знову.