03.11.20.

Вірші в рамках проекту 

«Об’єднані у творчому натхненні».

Юлія Миронівна Селіхова, директор КЗК «Централізована система публічних бібліотек Перещепинської міської ОТГ Дніпропетровської області».

 

 

СЛОВА.

Слова… Слова… Слова…

Ми всі живем у світі слова,

Ми з ними починаємо життя.

Зі слова будем наміри плекати,

Найкращими словами у житті

Своїх батьків ми будем називати.

Ми через слово діток наречем,

Словами будемо і світ сприймати,

От тільки значення вже сказаним словам

В житті ніколи вже не треба забувати.

Бо слово, як живильная роса,

Що надає наснагу спраглим.

Воно бува гірким і добрим,

Вбивчим, або дуже звабним.

Як важко часом вірити словам,

Коли ти вже в словесній павутині,

Де в противазі вірності є зрада,

А поряд – радість, щастя, честь

І вирію стежок життя відрада.

Слова… Слова… Слова…

Ми з ними починаєм кожний день,

І саме з них плетем мереживо відносин,

І часто ними скаржимось і просим.

Слова, як квіти, ми у вінок життя вплітаєм,

А як же часто ми словами ображаєм

І дуже швидко про цю прикрість забуваєм.

Слова по-різному звучать:

Як вирок, спокій і благословіння,

Або остання пристань нашого спасіння.

Ми часто ображаємо словами,

За щирим словом ми звертаємось до мами.

За добрим словом йдем, як на причастя,

Словами гріється і живиться душа,

Словами завжди ми бажаєм миру й щастя.

Словами мріємо, словами ми живем,

Словами сподіваємось, радіємо і ждем.

Якщо попали під словесну зливу,

Назустріч посміхніться незрадливо.

Тримайтесь міцно за словесну зброю

І не кривіть душею, залишайтеся собою.

Я не Софокл, мудрець і не Сократ,

Та можу говорить все знову й знову:

«Не розкидай бездушно ти пусті слова,

Що знищать все, розтопчуть твої мрії

І заберуть всю радість у житті,

Не залишаючи ні крапельки надії».

Малюйте словом ви пейзажі одкровення,

У життєдайних кольорах відчуйте

І минуле, й завтра, й сьогодення.

Купайтеся в словеснім морі,

Немов в безкрайньому просторі,

Тому подумай перш, ніж говорить.

Й на почуттях словами теж не можна

грати,

А надавати значення потрібним лиш

словам,

Щоб можна було ними зігрівати.

Слова… Слова… Слова…

Як біль, як радість, як любов гартують нас.

Це міцність і фундамент для життя зі

слова,

Бо це є правило, нектар і крила,

І нами сказані, посіяні слова

Були нам, як в житті вітрила.

А що душа… вона сумує, плаче,

Коли по ній пливуть захмарені слова,

Тоді вже байдуже, куди поділись

Радість, спілкування і дива,

Бо на словеснім згарищі й печалі

Нікого з щирим словом не вінчали.

Як же багато значать у житті слова…

З них ми будуєм простір мудрості і храм

любові,

Які єднаються в душі, теж поселяються

у слові.

В словах проходить кожна наша мить,

Словами мама нас стріча й благословить,

Прощальне слово теж звучить в останню мить.

Якби ж то можна засівать поля

Словами Сонця, Світла, Щастя,

Тоді не тільки люд, а й вся Земля

Не знала б суму, зради і нещастя.

Мої слова такі прості і виткані,

В яких лежить душі основа,

Та байдуже, що це комусь не до душі,

Бо щирість тут живе у кожнім слові.

І я не граюся в слова, і вірю в кожне слово,

Із них складається буття і наша рідна мова!

Слова… Слова… Слова…

У світі не було б життя без слова,

І щоб не відчували в цьому світі ми,

За всім завжди стоїть його

Величність – Слово!

Вірші в рамках проекту "Об'єднані у творчому натхненні".

Антоніна Підмогильна, бібліотекар за фахом, хобі - літературно-поетична діяльність,

с. Голубівка.

РІДНІЙ МОВІ.

Скарбів омріяних колиска,

Найкраща мова серед мов,

Це ніжна пісня материнська

І щира батьківська любов.

Блакить небесна, синь Дніпрова,

І чисте золото ланів,

Безмежний степ й мала діброва,

І шелест верб і яворів.

Її ми всі з колиски знаєм,

добром у серці пророста,

Радієм з нею і зростаєм,

Вона велична і свята.

В козацьких думах – дух свободи,

І мудрість в слові Кобзаря,

Могутній оберіг народу,

Ти, мово праведна моя.

Ти – чиста степова криниця,

В якій нема здається дна,

Садок вишневий й зоряниця,

І вишиванка осяйна.

Ти – ніжне гроно калинове,

Чарівна пісня солов’я,

Народу сила і основа,

Утіха і любов моя.